letters (magician/маг)

MAGICIAN

night. the darkness, he needed it to hide his sins.
perhaps embarrassment, he hasn’t quite succeeded.
he won’t admit it and he would take his stand,
at sunrise, as many before him, with a strong belief
that he failed only for a lack of time.
and he is as guilty as they claim…more…
they judge him from the limits of the world
which boundaries he crosses a long time ago.
he was looking on the sky, that was running away,
as spinning galaxies, dragging them apart
into the open mouth of emptiness, that was dark,
or white, gray, colorful, colorless? better yet, nameless.
he would have traded his life
a thousand times for that name.

soon, at sunrise, a shiny-gray blade of a guillotine,
colored by his blood, would demonstrate its perfect condition
and readiness for action. scarlet splashes
would be quickly absorbed by the sand,
conforming to the reality of the moment.
the crowd, hundred heavy eyes, silently focused on the spot,
would experience relief and taste of iron on their tongues.
presence of death, the true magician of all times, can’t go unnoticed.

the night gradually was fading away; the darkness didn’t move,
it stayed in the cell. death comfortably leaned on the wall
(no rush. familiar posture, familiar place).
she listened to the sound of metal being sharpened.
it was no mystery to her; it was her job and she’s successful.
she had sympathy for the magician, for his readiness to meet her.

eventually all will, not many would be ready.

МАГ

ніч. темрява, вона потрібна, щоб приховати його гріхи.
можливо збентежившись, він не досяг успіху
та не зізнаєеься у тому. Він понесе свій гріх
на сході сонця, як багато хто до нього, з сильною вірою
що успіху він не досях за браком часу.
та він у цьому винний... а звинувачений... понад тим
вони його судили у рамках свого світу
ці межі він втратив вже давно.
дивлячись в небо, яке втікало
розкручуючи галактики, розтятуючи їх у сторони
кидаючи їх у темний відчинений вирій порожнечі
білої, сірої, барвистої,чи безбарвної? А можливо- безіменної.
він би віддав своє життя
тисячу разів за це імя.
незабаром на сході сонця, блискуче сіре лезо гільйотини,
продемонструє свій ідеальний стан та готовність до дії
коли розбризкає яскраво-червоні краплі навкруги
які швидко поглине пісок,
рідтведжуючи реальність даної хвилини.
натовп, сто важких очей, мовчки зосереджених на місці,
холодний подих сірої мли і залізний присмак в роті.
смерть, правдивий маг усіх часів, не може залишитись непоміченими.
ніч поступово розвіювалась а темрява не рухалась,
залишена забута у кімнаті. смерть комфортно вперлась до стіни
(нема куди спішати. знайома поза, знайоме місце).
вона прислуховувалась до звуку металу, який гострився.
це не було її загадкою ; це її робота, і вона є успішною.
вона співчувала Магові, поважала його готовність до зустрічі.

врешті-решт всі зустрінуться з нею, не багато хто буде готовий